Те, що заклад освіти повинно бути оснащено вогнегасниками, ви добре знаєте. А чи знаєте, який тип обрати? Скільки їх має бути? На що потрібно звертати увагу під час огляду вогнегасників? Відповіді на ці й інші запитання читайте далі.
Керуйтеся нормативно-правовими актами
Як експлуатувати вогнегасники, визначають Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників, затверджені наказом МВС від 15.01.2018 № 25 (далі — Правила експлуатації вогнегасників).
У ДСТУ EN ІSО 7010:2019 «Кольори та знаки безпеки» йдеться про позначення місць розташування вогнегасників і первинних засобів пожежогасіння, відповідні знаки.
Врахуйте види та класифікації
Вогнегасник — це технічний засіб, призначений для припинення горіння за допомогою подавання вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску. Він дає змогу убезпечити людину від впливу небезпечних чинників, зокрема теплової енергії, що буде у вогнищі пожежі.
Залежно від способу транспортування до місця пожежі вогнегасники поділяють на:
-переносні — конструктивне виконання та маса яких дають змогу людині їх переносити в руках;
пересувні — на колесах чи візку.
У закладах освіти доцільно використовувати ручні вогнегасники з вогнегасною речовиною від 2 до 9 кг.
За видами вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:
-водні — із зарядом води чи води з домішками;
-пінні — із зарядом піноутворювачів різних видів;
-повітряно-пінні — із зарядом хімічних речовин, які на момент приведення вогнегасника в дію вступають у реакцію з утворенням піни та надмірного тиску;
-порошкові — із зарядом вогнегасного порошку;
-газові (вуглекислотні) — із зарядом діоксиду вуглецю;
-хладонові — із зарядом вогнегасної речовини на основі галогенізованих вуглеводнів;
-комбіновані — із зарядом двох і більше вогнегасних речовин.
На сьогодні найпоширеніші вогнегасники — порошкові. У них найбільші можливості для гасіння пожеж, бо вони працюють за принципом інгібування процесів горіння, тобто гальмують швидкість хімічних реакцій. Вогнегасний порошок спрацьовує миттєво, бо складається з величезної кількості дуже дрібних часточок.
Єдиний недолік цих вогнегасників в тому, що, якщо доведеться скористатися ним на відкритій місцевості і в цей час буде сильний вітер, подавати вогнегасні речовини треба буде з одного боку, щоб вітер їх не здував.
Обирайте тип вогнегасників та їх кількість за основними критеріями:
-рівень пожежної небезпеки об’єкта — будівлі та приміщень;
-клас можливої пожежі горючих речовин і матеріалів, що є в закладі освіти;
-придатність вогнегасників для гасіння пожежі певного класу;
-вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу;
-розміри ймовірних вогнищ пожежі;
-категорія приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою;
-наявність у закладі освіти модульної установки автоматичного пожежогасіння. Це практично ті самі вогнегасники, але автоматичні. Якщо є такі установки, то приміщення оснащують меншою кількістю ручних вогнегасників;
-площа приміщень закладу й кліматичні умови їх експлуатації;
-фізична спроможність користувачів — треба добирати такі вогнегасники, щоб працівники могли з ними працювати відповідно до своїх фізичних можливостей.
Визначте потрібну кількість
Щоб обрати необхідну кількість вогнегасників, враховуйте розміри площ приміщень закладу освіти.
Необхідну кількість вогнегасників визначайте окремо для кожного поверху та приміщення. На кожному поверсі повинно бути не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше. Якщо площа поверху більше ніж 100 м2, кількість вогнегасників визначайте з розрахунку 1 кг вогнегасної речовини на кожні 10 м2 площі підлоги.
Додатково передбачте по одному газовому вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше:
-на кожні 20 м2 площі підлоги в приміщеннях, де є оргтехніка, в електрощитовій;
-на кожні 50 м2 площі підлоги в приміщеннях архівів, бібліотек, музеїв.
Приміщення площею менше ніж 20 м2, у яких розміщено оргтехніку, оснащуйте переносним газовим вогнегасником ВВК-2.
Розміщуйте у відповідних місцях
Вогнегасники розміщуйте в легкодоступних і помітних місцях — коридорах, біля входів або виходів із приміщень тощо, а також у пожежонебезпечних місцях так, щоб не створювати перешкод для евакуації. Їх необхідно захистити від прямих сонячних променів і безпосередньої дії опалювальних і нагрівальних приладів.
Розміщуйте вогнегасники так, щоб можна було прочитати маркувальні написи на корпусах. Можна повісити вогнегасник на стіни, колони на висоті не більш ніж 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника.
Також вогнегасники можна встановлювати в шафи пожежних кранів — потрібно на дверцята шафи наклеїти відповідний знак, що там є вогнегасник; можна встановлювати на спеціальні резинові підставки. Вогнегасники можете розмістити і на підлозі, але щоб не заважали руху людей і вільному відчиненню евакуаційних дверей, або на пожежні щити, стенди.
Дотримуйте правил експлуатації
Визначили, скільки вогнегасників і яких типів придбати — навчіть працівників, як ними користуватися. Керуйтеся Правилами експлуатації вогнегасників.
Суб’єкти господарювання зобов’язані:
-проводити своєчасні огляди й технічне обслуговування вогнегасників;
-утримувати вогнегасники в працездатному стані;
-не допускати використання вогнегасників не за призначенням;
-проходити теоретичне навчання та практичні відпрацювання навичок застосування вогнегасників.
Огляд
Особа, яка відповідає за пожежну безпеку в закладі освіти (далі — відповідальна особа), має провести огляд вогнегасників перед тим, як їх розмістять у приміщеннях, а також під час експлуатації.
Під час первинного огляду відповідальна особа має визначити, що:
-вогнегасники мають сертифікат відповідності, адже продукція протипожежного призначення має бути сертифікована. Сертифікат відповідності підтверджує, що вогнегасник пройшов випробування; на кожен вогнегасник є інструкція з експлуатації та паспорт;
-пломби на запірних пристроях не порушені;
-на корпусах вогнегасників немає зовнішніх пошкоджень;
-стрілки індикаторів тиску закачних вогнегасників перебувають у межах робочого діапазону;
-на маркуванні кожного вогнегасника та в експлуатаційній документації зазначено виробника, дату виготовлення (продажу) і технічного обслуговування.
Після огляду відповідальна особа має присвоїти вогнегасникам облікові номери за прийнятою в закладі системою нумерації. Номери позначити на корпусі вогнегасника. Відтак записати їх у Журнал обліку вогнегасників.
Один раз на місяць відповідальна особа має оглянути вогнегасники й перевірити:
-відповідність типу й заводського номера вогнегасників, інструкції, дату проведення технічного обслуговування, цілісність, відсутність зовнішніх пошкоджень;
-цілісність пломб на запірних пристроях; наявність чи відсутність зовнішніх пошкоджень на корпусах вогнегасників;
-положення стрілок індикаторів тиску вогнегасників. Якщо стрілка індикатора перебуває в зеленому секторі, це означає, що тиск нормальний. Якщо за межами зеленого сектора — вогнегасник не можна використовувати, його потрібно обстежити й привести до ладу;
-наявність документації, відомості про виробника.
Результати оглядів відповідальна особа реєструє в Журналі обліку вогнегасників.
Технічне обслуговування
Відповідальна особа зобов’язана організувати технічне обслуговування вогнегасників у таких випадках:
-за негативними результатами огляду:
пошкодження чи відсутність маркування, пломб або пристроїв блокування на них;
наявність механічних пошкоджень і слідів корозії на їх корпусах або запірно-пускових пристроях;
відсутність робочого тиску в корпусі та/або наявність надмірного тиску (для вогнегасників закачного типу);
-після використання за призначенням;
-після закінчення гарантійного строку експлуатації, який передбачає експлуатаційна документація виробника.
Технічне обслуговування вогнегасників здійснюють тільки ліцензовані організації — пункти технічного обслуговування вогнегасників.
Дотримуйте вимог безпеки під час експлуатації
Вогнегасники застосовують відповідно до паспортів підприємств-виробників і вказівок про порядок дій, нанесених на їхніх етикетках. Під час експлуатації дотримуйте вимог безпеки.
Якщо застосовують одночасно кілька вогнегасників, не можна спрямовувати струмені вогнегасної речовини назустріч один одному.
Газові вогнегасники застосовують тоді, коли для ефективного гасіння пожежі необхідні вогнегасні речовини, які не пошкоджують обладнання та приміщення. Застосовувати порошкові вогнегасники для гасіння таких пожеж можна лише тоді, якщо немає газових вогнегасників.
Для гасіння пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою до 1000 В, газовий або порошковий вогнегасник застосовують за рекомендаціями в паспорті.
Для гасіння обладнання, що перебуває під електричною напругою, і речовин, які вступають із водою в хімічну реакцію, за якої інтенсивно виділяється тепло, заборонено застосовувати водні та водопінні вогнегасники, якщо вони не призначені для цього.
Під час гасіння пожежі порошковими вогнегасниками потрібно брати до уваги те, що утворюється висока запиленість і, як наслідок, знижується видимість у приміщенні.
Під час гасіння пожежі газовими вогнегасниками необхідно враховувати те, що концентрація кисню в повітрі приміщення може знижуватися.
МАЄТЕ ЗНАТИ
Класи пожеж
Не всіма вогнегасниками можна гасити певні класи пожеж. Тож обирати тип вогнегасників слід, враховуючи ще й клас пожежі:
А — горіння твердих матеріалів, зазвичай органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням: деревина, текстиль, папір, картон тощо;
В — горіння рідин або твердих речовин, які переходять у рідкий стан;
С — горіння газів;
D — горіння металів і їх сплавів.
Класи пожежі мають відповідні піктограми, які розміщені на корпусах вогнегасників. Наприклад, на порошковому вогнегаснику є чотири піктограми, але остання перекреслена. Це означає, що таким вогнегасником можна гасити пожежі класів А, В, С. Пожежі класу D гасити не можна. На газовому вогнегаснику стоятиме піктограма пожежі класу В.
Анатолій Рожков , експерт із питань пожежної та техногенної безпеки, Київ
для Практики управління закладом освіти №9 за вересень 2023 р.
