Згідно зі ч. 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Федерація профспілок України нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП, простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Отже, працівник під час простою залишається у трудових відносинах, роботодавець зобов’язаний нараховувати такому працівникові заробітну плату у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, проводити з неї всі необхідні відрахування до бюджету і страхових фондів, а також утримувати членські профспілкові внески та перераховувати їх на рахунок профспілки.
Роботодавець не має права відмовитись утримувати або затримувати перерахування цих коштів, оскільки в нього відсутні для цього правові підстави.
У відповідності до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно та безоплатно утримує із зарплати й перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору або окремої угоди в терміни, визначені цим договором.
Роботодавець не має права затримувати перерахування цих коштів.
Волевиявлення працівника викладено у заяві про відрахування членських профспілкових внесків.
Таким чином, якщо під час простою підприємства не з вини працівника він отримує заробітну плату у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, то роботодавець повинен щомісячно та безоплатно утримувати із зарплати й перераховувати на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору або окремої угоди в терміни, визначені цим договором.