Із 24 до 31 жовтня триває Глобальний тиждень медіа та інформаційної грамотності (Global Media and Information Literacy Week), започаткований під егідою ЮНЕСКО. Його мета – привернути увагу до того, як люди шукають, оцінюють, використовують і поширюють інформацію, а також до своєї ролі у формуванні якісного інформаційного середовища.
Тема 2026 року – «Кожен із нас відіграє свою роль: медійна та інформаційна грамотність для людей» (We All Play a Part – Media and Information Literacy for the People). Цьогорічний акцент – на спільній відповідальності за інформаційний простір, у якому живемо: від професійних медіа й цифрових платформ до освітян, дослідників, молоді, батьків і кожного користувача мережі.
Що таке медіа- та інформаційна грамотність?
Медіа- та інформаційна грамотність (MIL – Media and Information Literacy) – це комплекс знань і навичок, які допомагають знаходити потрібну інформацію, оцінювати її достовірність і контекст, критично сприймати медіаконтент, розуміти принципи роботи інформаційних платформ, а також відповідально використовувати й створювати власний контент.
Ідеться не лише про вміння розпізнавати фейки. Медіаграмотність передбачає розуміння того, як створюється інформація, хто визначає її видимість у цифровому просторі, як алгоритми впливають на наші інформаційні звички та які права й етичні принципи необхідно враховувати під час роботи з контентом.
Для освітян це також питання професійної компетентності: як навчити учнів працювати з джерелами, аргументувати власні висновки, розрізняти факти й судження та не підміняти критичне мислення автоматичною довірою до авторитетів чи технологій.
П’ять аспектів медіа- та інформаційної грамотності
1. Не лише що сказано, а й хто, навіщо і чому?
Перевірка інформації починається з аналізу джерела. Хто автор повідомлення? Чи має він доступ до першоджерела? На які документи, дані або свідчення спирається? Чи можна незалежно підтвердити наведені факти? І чому я бачу це саме зараз?
Важливо також розрізняти факт, оцінку, припущення та інтерпретацію. Навіть правдива інформація, подана без необхідного контексту, може створювати хибне уявлення про подію.
2. Алгоритми, інформаційні бульбашки та емоційні маніпуляції
Стрічка соціальних мереж – не нейтральна добірка всього, що відбувається у світі. Алгоритми персоналізують контент, враховуючи попередні перегляди, реакції, лайки, коментарі тощо. Через це користувач може частіше бачити матеріали, які підтверджують його погляди чи вподобання або викликають сильні емоції.
Гучні заголовки, обурення, страх і відчуття терміновості нерідко спонукають до швидкої реакції. Тому варто запитувати себе: чи переконує мене доказ, чи лише емоційна подача? Якої інформації бракує для повного розуміння ситуації?
3. Штучний інтелект: можливості, межі та відповідальність
Згенеровані тексти, зображення, аудіо й відео дедалі переконливіше імітують реальність. Водночас навіть правдоподібна відповідь ШІ може містити помилки, вигадані факти або посилання на неіснуючі джерела.
Медіаграмотність у добу ШІ – це вміння перевіряти отримані результати, з’ясовувати походження контенту, розуміти обмеження інструментів і не передавати їм відповідальність за власні рішення. В освіті до цього додаються питання академічної доброчесності, авторства, конфіденційності та прозорого використання ШІ.
4. Не лише споживати інформацію, а й відповідально її створювати
Кожен, хто публікує дописи, коментарі, фотографії чи відео, впливає на інформаційний простір. Тому відповідальне створення контенту передбачає перевірку фактів, які ви подаєте, коректне цитування першоджерел, обов’язково повагу до авторського права, приватності та гідності інших людей.
Особливої уваги потребує поширення фотографій дітей, персональних даних, чутливої інформації та матеріалів, які можуть завдати шкоди. Можливість опублікувати щось миттєво не означає, що це завжди доречно робити.
5. Навчати критичного мислення через практику, а не лише через правила
Для школи медіаграмотність – не окрема тема, яку можна вичерпати одним уроком чи лекцією. Це наскрізна компетентність, яку можна розвивати на уроках мови, історії, громадянської освіти, природничих дисциплін та під час дослідницьких проєктів.
Учням та студентам важливо давати можливість порівнювати різні джерела, знаходити першоджерела, перевіряти твердження, аналізувати аргументи, створювати власні медіапродукти й пояснювати, чому вони обрали саме такі висновки. Завдання педагога – не нав’язати готову відповідь, а допомогти сформувати інструменти для її самостійного пошуку.
Чому медіаграмотність важлива саме зараз?
В умовах війни якість інформації безпосередньо впливає на суспільну стійкість, безпеку та здатність ухвалювати обґрунтовані рішення. Маніпуляції, дезінформація, емоційно забарвлені повідомлення та технології штучного контенту роблять критичне оцінювання інформації особливо важливим.
Водночас наголошуємо, що медіаграмотність – це не тотальна недовіра й не пошук чогось недоброго в кожному повідомленні. Це здатність зважувати докази, перевіряти твердження, розуміти контекст і бути готовими переглянути власні висновки, якщо з’являються переконливіші факти.
Глобальний тиждень медіа та інформаційної грамотності нам усім нагадує, що якість інформаційного простору залежить не лише від журналістів, державних інституцій чи цифрових платформ. Вона залежить і від наших щоденних рішень – що читати, чому довіряти, що поширювати та як навчати цього інших.
За матеріалами – ЮНЕСКО, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
