You are currently viewing Енергетика Боржавської долини у роботах спілчанки Любові Микити

Любов Микита – керівник студії «Боржавська фантазія» Іршавського міського Центру позашкільної освіти завжди прагне більшого, шукає досконалості у своїй справі.

З ініціативи Об’єднаної організації Іршавщини Профспілки працівників освіти і науки України, з метою ознайомлення широкого кола спілчан із творчістю художниці, були організовані виїзні виставки мисткині у первинних профспілкових закладах освіти, які схвально були прийняті спілчанами та учнями.

Їй завжди таланило на добрих людей, щедрих учителів, наставників.  Василь Бердар познайомив її з Андрієм Коцкою. Про нього художниця і досі говорить з любов’ю: «Завдяки йому навчилася відчувати серцевину картини, оздоблювати її деталями. Я багато чого б не знала, якби не Коцка, – зауважує художниця. Закарбувала собі його настанови: «Мусиш набувати верховинського хисту. Полотно має співати, створювати образ».

Першою картиною на професійній виставці стало полотно “Синевир”. Л.Б. Микита довго йшла до офіційного визнання. Складним і непростим був її шлях до Національної спілки художників України, членом якої вона стала у 2000 році.

Вона творить свої картини у стилі «Підкарпатський барбізон», який походить від картин французького художника Поля Сезана. Мисткиня добре володіє кольором і називає це мистецтво «математикою в живописі». Вона творить в змішаній техніці – гуаш + жирна пастель.

У 2008 році  вийшов буклет «Любов Микита» тиражем 200 примірників, в якому вступне слово про мисткиню належить перові Людмилі Біксей, мистецтвознавцю.  Вона говорить про Любов Микиту «…раптом зустрічаюся з глибинно-врубелевським поглядом її  „Автопортрета”. Неземні питання, недомовлені почуття — ось що читалося в ньому. Сама героїня — невгамовна і відчайдушна назовні, всередині зберігає свою особисту територію,  де стоїть її чарівний вітрильник — душа. Ніби чекає попутного вітру, щоб вирватися знову на простори світу, заявляючи гучно про себе. Корабель душі мисткині вже виміряв Море Молодості. Зараз він курсує Океаном Творчості та Космосом Любові».

У галереї «Ужгород» у 2012 році на честь ювілею  55 – річчя  відкрилася персональна виставка Любові Микити – члена Національної
спілки художників, керівника студії образотворчого мистецтва «Боржавська фантазія» Іршавського будинку дитячої творчості.

«Кожна персональна виставка допомагає знайти себе, утвердитися. Це потрібно кожному художнику, і мені ця виставка була необхідною. Під час малювання я шукала себе і рада, якщо у своїх роботах змогла передати настрій глядачу», – сказала під час відкриття виставки авторка робіт. 3 серпня 2018 року в ужгородській мистецькій галереї пройшла персональна виставка художниці з Іршави Любові Микити, яка презентувала свій творчий доробок. під час відкриття мисткиня наголосила, що великий вплив на її творчість справив закарпатський художник Андрій Коцка. “Незмінно вивершується цей світ, мов чудовою короною, тим божественним, неймовірним відчуттям, яке почерпнула від Андрія Коцки. Я є маленькою часточкою усього цього, усієї побаченої нерукотворної краси”, сказала Любов Борисівна.

Володимир Микита – академік, народний художник України, розповів, що мистецтвом своєї однофамільниці цікавиться досить давно. «Помітив, що в кольоровому рішенні своїх задач із роками пані Люба прогресує. Незважаючи на те, що живе не в центрі, а в невеличкому містечку, де важче працювати, вона розвиває свій власний стиль. Дуже добре, бо Любов Микита показує себе ще й як сильний педагог, її люблять учні», — розповів пан Володимир.

 

Майстриня пензля та кольору – так можна було б назвати Любов Борисівну – демонструє високий рівень живопису, хист та своє творче зростання. Адже виставка була розгорнута в залі Іршавського МЦПО, де і простежується через картини професійний ріст художниці. Починаючи від різножанрового натюрморту, портрету, пейзажного живопису з використанням різних технік – це і пастель, темперні фарби, вона легко переходить і зупиняється на краєвидах таких експресивних, яскравих, контрастних, як і сама. Саме через свої колоритні роботи розкривається її стан, її неповторність. Вона протягом життєвого шляху виробила, знайшла свою манеру письма, свій почерк. Саме тому її роботи є впізнавані.

Приємні враження, щирість, відкритість, гармонію, порив до життя викликають її твори. Ця вдала гра кольорів: холодні з гарячими; світлі, яскраві з приглушеними, цей контраст – ніби конфлікт, суперечність із суспільством, із собою, який виникає мабуть у всіх творчих особистостей та передається в полотнах. Вона, мов палітра,  завжди яскрава, таємнича, насичена відтінками, що і робить її особливою.

Любов Микита у зрілості свого мистецького розквіту радує численними пейзажами, портретами, спонтанними спробами безпредметного живопису. Радує оптимізмом та енергією побудови власного, жіночого люблячого світу. Незмінно вивершується цей світ, мов чудовою короною, тим божественним неймовірним відчуттям, яке почерпнула від А.Коцки. Авторка знаходить красу у всьому, наближаючись палітрою до свого кумира. Бузково-фіолетові відтінки з рожевими переливами обрисів предметів і гір розширюють діапазон засобів художньо-образного мовлення мисткині. На додачу полюбляє авторка розсипати сонячний жовтий у полотнах-пейзажах.

Колір-символ, колір-мова для Микити не сентенція, а її глибинна сутність, м’яка, плавна, навіть трепетна образотворча загадка мистецтва А. Коцки надихає Любов Микиту на пошуки, на нові роздуми.

Поезія рідного краю, шо втілюється експресивними методами — звучними співставленнями чистих кольорів у розлогих композиціях — творчий метод Любові Микити. Як правило, джерелом її натхнення є природа рідного краю, його народ — глибинні образи, шо є основною складовою культури українського народу.

Портрети, пейзажі, композиції — скільки їх! Авторка тішиться ними, мов дітьми, які приростають до серця. Пошук досконалості у мистецтві —
нескінченний шлях. Усе, чого досягла, майстриня не ховає, а відверто
демонструє, як колись це робив перед нею митець і вчитель Андрій Коцка. Справою честі і стилем життя Любові Микити стало покорити свій Еверест Духа, знайти своє священне місце сили. А мені думається, що це місце — сама людина, художниця Любов, що з розкритим серцем на рідній землі іде назустріч прийдешньому.

Об’єднана організація Іршавщини і надалі планує продовжити знайомити  спілчан із творчістю  Л.Б.Микити.

Об’єднана організація Іршавщини

Профспілки працівників освіти і науки України